Комерційна таємниця і договір про нерозголошення

У світовій бізнес-практиці захисту інтелектуальної власності та, зокрема, комерційної таємниці приділяють велику увагу. Гучні судові справи про розголошення комерційної таємниці і значні суми виплат компенсації говорять самі за себе.

В Україні теж діють норми, які визначають, що таке комерційна таємниця і встановлюють способи її захисту. Але тільки останнім часом норми, закріплені на папері, поступово починають працювати. Ринок праці реагує на зрушення в цьому напрямку однозначно: все більше і більше підприємств пропонують своїм працівникам підписувати договори про нерозголошення.

Для того щоб ці договори мали юридичну силу, були дієвими і прозорими, підприємці (роботодавці) повинні провести ряд процедур, перш, ніж запропонувати конкретному працівникові документи на підпис.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво в Україні» обсяг і склад інформації, яка входить в поняття комерційної таємниці визначається керівництвом підприємства самостійно. Правда, є закріплений законом перелік інформації, який не може бути оголошений на підприємстві комерційною таємницею. Таким чином, керівництво підприємства має:

• видати на підприємстві указ про комерційну таємницю;
• чітко визначити перелік позицій, які входять в поняття комерційної таємниці на конкретному підприємстві;
• затвердити форму договору про нерозголошення;
• поінформувати працівників про правила роботи з інформацією, яка вважається комерційною таємницею;
• розробити чіткі інструкції по роботі з документами і присвоїти їм статус комерційної таємниці, а також визначити рівні доступу до них співробітників.

Важливо відзначити, що саме поняття комерційної таємниці має на увазі її секретність і важкодоступність, тому бізнес повинен забезпечити належний захист і тільки потім реагувати на «витік», якщо такий станеться.